У рамках діяльності ресурсного центру ПДАА 14 травня 2015 р. викладачі та студенти факультету економіки та менеджменту мали можливість ознайомитись із розвитком зеленого туризму в смт. Диканька.
Оспівана О.С. Пушкіним, уславлена М.В, Гоголем та М.К. Башкирцевою Диканька здавна приваблює туристів і відпочаючих. Тут переплітається реальне з неймовірним, минуле – із сучасним.
Спочатку відвідувачі екскурсії загадали бажання під Тріумфальними воротами, спорудженими в пам’ять приїзду до Диканьки імператора Олександра I.
Викладачі та студенти помилувалися величним іконостасом Миколаївської церкви та спустилися в усипальню роду графа Кочубея, доторкнулися до вікопомних Кочубеївських дубів, що стоять у Миколавському лісі на старовинному Полтавському шляху. Почули багато легенд про Троїцьку церкву.
У Диканському районі з 2007 року діє Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму, члени якої приймають туристів у своїх оселях та надають послуги проживання, харчування та відпочинку. Відвідувачі побували біля садиби Федіна М. П. – голови спілки розвитку зеленого туризму в Диканському районі. Садиба має всі зручності для комфортного проживання та відпочинку. Облаштований з любов’ю вхід до садиби, міні-ставочок, де водяться карасі, партер з квітів та декоративних рослин, молодий фруктовий сад – приємно вражають красою та вишуканістю смаку господарів і свідчать про те, що на гостей тут чекають завжди.
Зі смаком також облаштовано садиби у «Солохи» та «Затишна оселя».
Всі присутні ознайомилися з тим, як організувати прийом відвідувачів зеленого туризму, його вартістю та видами оподаткування. Власники агроосель розповіли, що цікавими розвагами для відвідувачів садиб можуть бути майстер-класи по виготовленню солоного тіста, ляльок-мотанок, вишивки тощо. Пропонують відвідувачам поїздки до музею весілля в с. Великі Будища, Державного музею-заповідника українського гончарства в смт. Опішне та ін. До послуг відвідувачів бані (сауни) та гірськолижні бази в с. Стасі.
Ніде в світі немає такої, як у Диканьці, Бузкової ями. Закладений В.П. Кочубеєм у 20-х роках XIX ст. Бузковий гай площею 2 га з часом став унікальною пам’яткою садово-паркового мистецтва. Бузкова яма кожної весни наповнюватися неповторними пахощами і солов’їними мелодіями, щоб існуванням своїм зцілювати і звеселяти людей. А в народі і досі живе історія, пов’язана з цим. Було у впливового державного діяча князя В.П. Кочубея тринадцятеро дітей. Одна донька Ганна тяжко захворіла. Не допомогли хворій ні столичні розваги, ні європейські ліки, ані далекі подорожі.
Порадили лікарі вразити її чим-небудь незвичайним, дивовижною красою. Ось і звелів багатий батько засадити вже непотрібну після закриття цегельного заводу велетенську яму бузком різних сортів, привезених із-за кордону, розбити тут алеї, поставити альтанки, плекаючи надію весняним бузковим буйно цвітом зцілити доньку. І ось навесні привезли до гаю згасаючу Ганну. Щоб набратися в дорозі побільше вражень, відправили її з Петербурга окружним шляхом: спочатку до Москви залізницею, далі на пароплаві по Волзі та Каспійському морю, в кінній кареті через Кавказ, потім лагідні чорноморські хвилі, сонячний Крим, подорож по Дніпру. Як і очікувалось, Бузкова яма справила неповторне враження. Змучена юна Ганна повеселіла, їй стало краще. Але відцвів бузок, відійшло й життя молодої дівчини. А Бузкова яма залишилась, щоб кожної весни наповнюватися неповторними пахощами і солов’їними мелодіями, щоб існуванням своїм зцілювати і звеселяти людей.
Отриману інформацію про зелений туризм студенти будуть використовувати при вивчені дисципліни «Організація власної справи» та розробці проектів по організації власного бізнесу.
Цікаву навчальну екскурсію для студентів організувала к.е.н., доцент Дем’яненко Н. В., а екскурсійний огляд зробила Любов Іванівна – директор туристичної агенції «Диканька-зелентур».