В монастирі Андрій послушником служив,
А ще й був дзвонарем завзятим він.
О як ті дзвони хлопець змалку полюбив,-
Що й в травах росяних йому вчувався дзвін.
Приспів:
Я чую знов тебе, Андрію!..
У дивних дзвонах відлунюють літа.
Хай серце кожному зігріє -
Тих дзвонів музика свята.
А у Великдень дзвін божественно лунав -
Від Ворскли аж до сивого Дніпра.
Раділи люди, як Андрій на дзвонах грав, -
Мелодію любові, щастя і добра.
Приспів.
Чому ж бездумно так – тоді закрили храм.
Зняли чарівні дзвони світлих мрій.
Дзвонар збентежено вклонився небесам -
О, Боже мій, як жить без тебе … без надій?
Приспів.
Віддав життя дзвонар за віру у Христа,
Та в пам'яті лишився з нами він,
І не зітруть його просте ім'я літа.
Пливе над вічністю святий церковний дзвін.
Приспів.
|