Студенти факультету агротехнологій та екології розпочали червень з навчальної практики з різних дисциплін, що викладаються на кафедрах. За досить короткий проміжок часу їм вдалося побачити різноманітність видів флори та фауни в природі Полтавської області, відвідати заповідні території, ботанічний сад ПНПУ, ознайомитися з ценозами на прикладі Петровського парку Полтавського краєзнавчого музею ім. Кричевського. Але особливі враження та незабутні емоції подарувала поїздка до Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський», створений для охорони та збереження природних комплексів річки Ворскли. Охоплює заплаву та тераси Ворскли, а також низку островів та частину акваторії Кам’янського водосховища. 23200 га території – це не просто земля, на якій зростають рослини та яку населяють тварини, а 16889,7 га, які займають водні екосистеми, 4608,0 га лісів, 183,9 га – болота, 901 вид вищих судинних рослин, з яких 4 включено до Європейського червоного списку рослин, а 19 – до Червоної книги України; нараховується 220 видів наземних хребетних тварин, з яких: 9 видів земноводних, 9 видів плазунів, 170 видів птахів та 42 види ссавців; 22 види є регіонально рідкісними, 16 видів занесені до Червоної книги України, трапляються тут також 5 видів риб. У парку типовими є байрачні діброви, степові ділянки, осокові болота та псамофітні (піщані) і галофітні (на солоних ґрунтах) луки. Серед рослинних угруповань виявлено 5, які занесені до Зеленої книги України.
Історія виникнення парку. Долю природи пониззя р. Ворскла і місцевих жителів кардинально змінило створення Дніпродзержинської гідроелектростанції. 30 листопада 1962 року був завершений перетин греблею річки Дніпро – з метою створення однойменного водосховища. Новозбудовані села, в тому числі і с. Лучки були перенесені з низинних місцевостей на підвищені території, зберігши свої назви, увійшли до складу Кобеляцького району.
1972 рік. На місці колишнього села Лучки, яке виявилося не затопленим, залишилася лише будівля Лучківської восьмирічної школи – останець колишнього маєтку графа Товстолузова. Саме вона стала осердям біостаціонару «Лучки» - навчально-польової бази природничого факультету Полтавського педагогічного інституту. 1979 рік. Створено ботанічний заказник «Лучківський» на площі 10,0 га з метою збереження степових схилів – місцезростань астрагалу шерстистоквіткового. 1989 рік. Створено заповідне урочище «Сокільське» на площі 243,0 га з метою збереження лівобережно-заплавних комплексів Ворскли – місцезростань рідкісних рослин та оселищ диких тварин. 1994 рік. Створено в пониззі р. Ворскла природно-заповідні об’єкти місцевого значення: заказники ландшафту «Вишняки», «Вільхуватський», «Крамареве», «Пелихи», ботанічний «Новоорлицькі кучугури».
1996 рік. Створено ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Лучківський» на площі 1620 га з метою збереження цінних і унікальних природних комплексів та видів рослин і тварин, які охороняються.
2002 рік. Створено регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський». На території адміністративно-наукового центру знаходиться дендропарк, в якому зростають різних видів трави, туя західна, ялівець звичайний, оцтове дерево звичайне, катальпа.
Територія парку характеризується високими показниками ландшафтного, ценотичного, флористичного та фауністичного різноманіття. Високе біорізноманіття обумовлено розташуванням території на межі двох природних зон(Лівобережного Лісостепу і Степу) та знаходження поруч ще однієї природної границі – Дніпра, яка відділяє Лівобережжя та Правобережжя. На території парку зосереджені типові та унікальні природні комплекси, які до наших часів збереглися а найменш порушеному стані, або антропогенно-природні, які сформувалися в результаті впливу Дніпродзержинського водосховища під час його створення та функціонування. На території парку охороняються байрачні, нагірні та заплавні діброви, вільшняки, тополівники (осокірники, осичники та біло тополеві), вербняки, соснові лісокультури, степові ділянки, що репрезентують рослинність лучних, справжніх ковилових, чагарникових степів), остепеневі піски, гідрофільні (водні, прибережно-водні, болотні) та лучні (заплавні справжні, остепеневі, заболочені, засолені) комплекси.
Види, з якими студенти були ознайомлені під час екскурсії: Полин сизий, Деревій, Гравілат міський, Звіробій звичайний, Катальпа, В’язіль барвистий, Гінкго дволопатеве, Кінський часник, Цибуля круглоголова, Ковила волосиста, Роман руський, заячий холодок, Латаття біле, Вужачка звичайна, Шавлія звичайна.
Сучасні та перспективні напрями роботи:
• охорона біорізноманітності парку;
• моніторингові дослідження біорізноманітності парку та змін природи;
• розбудова дендропарку на території адміністративно-наукового центру парку;
• проведення екологічних екскурсій на маршрутах екологічних стежок;
• організація і проведення екологічних практик та експедицій для школярів та студентської молоді;
• проведення наукових конференцій та інших просвітницьких заходів;
• розбудова та функціонування Музею природи;
• розвиток екологічного туризму.