Шановні жінки Полтавської державної аграрної академії!
Щороку весна радує нас не тільки святом відродження й нових сподівань. Кожна весна спонукає уважніше придивитися до тих, хто незмінно поруч, до наших жінок. Вони щедро дарують красу й натхнення протягом року, зігрівають, навчають, допомагають і спонукають рухатися вперед. Весняне свято – це особлива пора, коли сама природа віншує жінку як багатогранне, яскраве, життєдайне втілення божественного в людському світі.
Кожен із чоловіків вкотре відкриває для себе образ тієї, найдорожчої, її вірність, ніжність, витривалість... Безсумнівно, жінка – це краса й сила – лікар чи педагог, науковець чи аграрій, керівник чи службовець, вона гідно заявляє про себе в будь-якій соціальній сфері.
Жінка – це мати, яка дарує безцінне – життя. Не чекаючи подяки й не думаючи про велич такого дарунка, оберігає його ціною власного життя. Пам’ятаймо, що в роки нещадних голодоморів, вона, не маючи сил, віддавала останній крихітний шматочок хліба своїй дитині.
Жінка вкладає в душу маляті перше слово – «мама». З цим словом ми звертаємося до неньки, коли нам тяжко. З ним вирушаємо вперше в життєву складну дорогу. І воно приводить нас до матері крізь усі бурі й хуртовини світу. Нині хочеться вклонитися всім матерям, хочеться подякувати за подаровану іскру любові, що стала незгасним вогнищем у житті кожної людини.
Жінка – це трудівниця. Згадаймо післявоєнні роки... Я, ще будучи підлітком, носив воду жінкам, які, напівголодні, під спекотним сонцем серпом і косою збирали хліб, адже чоловіки або загинули, або ще не повернулися додому. Щодня жінка піклується про нас, і в неї немає свят чи вихідних у любові й турботі про своїх близьких. Тож, нехай Господь оберігає кожну трудівницю, посилаючи їй здоров’я, натхнення й гарних помічників у родині.
Немає професії, якої б не опанувала жінка – відповідно до вподобань, здібностей і таланту. Та найперше жінка – це вихователь. Це вона навчає свого малюка любити світ і людей, це вона формує майбутнього громадянина, прийдешнє нашого суспільства.
Жінка – уособлення краси, ніжності, розсудливості й мудрості, це дарунок чоловікам від Бога. І все, що ми маємо прекрасного на цій Землі, – від жінки. Недарма всі найважливіші слова жіночого роду – Земля, Батьківщина, Вітчизна, природа, екологія, дружина, донька, сестра, любов, кохана... А назви квітів – троянда, гвоздика, фіалка, конвалія... Мабуть, невипадково селекціонери називають створені ними сорти словами жіночого роду. Наприклад, сорти озимої пшениці Українка, Лісостепка, Одеська, Левада, Манжелія, Диканька... Адже гармонія світу, його рівновага – це творіння ніжних жіночих рук і мудрого серця.
Шановні жінки!
Цього весняного дня я щиро вітаю весь жіночий колектив академії на чолі з ректором, професором Валентиною Іванівною з Міжнародним жіночим днем 8 березня і зичу кожній із вас міцного здоров’я, достатку, затишку та злагоди у ваших оселях.
Всі ви, яку б посаду не займали, працюєте на єдину ціль – підготовку висококваліфікованих спеціалістів для сільського господарства.
Тож, подальших успіхів вам у цій благородній справі!
Знайте, шановні жінки, що саме вашими зусиллями світ стає добрішим і чистішим. Тож, хай кожен день у вашому житті буде світлим, радісним, щасливим, а рідні та кохані підтримують і надихають!
Нехай на нашій українській землі запанує такий довгоочікуваний мир!
З глибокою повагою, Микола Опара,